РОЗРОКА УРОКУ У 7 – КЛАСІ

РОЗРОКА УРОКУ У  7 – КЛАСІ

Тема НОВАТОРСТВО У МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

       Тема уроку       Історія виникнення джазової музики

Мета

-         Розглянути музичні жанри (джаз, блюз);

-         Познайомити учнів з історією та умовами виникнення джазу;

-         Розглянути особливості понять «імпровізація»;

-         Розглянути напрями та інструменти джазу

-         Залучати до більш осмисленого сприйняття, інтерпретації і оцінювання музичних жанрів.

-          Вчити висловлювати своє відношення до них аргументовано,  виховувати  позитивний музичний смак, вчити розпізнавати інструменти на слух.

-         Виховувати культуру естетичного спілкування засобом знайомства та  вивчення художніх традицій своєї батьківщини та народів світу.

-         Розвивати в учнів  інтерес до музичної культури, зокрема, джазової музики.

Тип уроку: комбінований, урок поглиблення в тему

Обладнання: магнітофон, енциклопедичний словник, мультимедійна презентація, комп’ютер, екран, портрети відомих виконавців джазу.

Основні поняття для засвоєння: поняття «джаз», «імпровізація», «музична імпровізація», історія виникнення джазу, напрями та інструменти джазу.

Хід  уроку

I.                  Організаційна частина уроку

Вітання вчителя з учнями. Перевірка готовності школярів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель  Ніщо не  цінується у світі так дорого як знання. Знання,  які мають практичне призначення цінуються вдвічі дорожче. Отож сьогодні ми з вами познайомимось з музикою, яка називається «ДЖАЗ» (слайд 1, 2)

Під час уроку ми будемо  вивчати і слухати твори сучасної популярної музики які виникли на межі 19ст.- поч. 20 століття. Для фіксації прослуханої музики пропоную заповнювати  таблицю.

(Слайд 3)  Примірник таблиці ретроспективного показу жанрів сучасної популярної музики: 

Таблиця 1

Номер з/п	Виконавець чи назва гурту	Стиль виконання	Назва пісні	Роки написання

  

(слайд 4)

Евристична бесіда

§  Із якого джерела ви слухаєте музику найчастіше: за допомогою електронних носіїв чи відвідуєте концерт?

§  Який може існувати зв'язок між науково-технічним прогресом і розвитком музичного мистецтва? (Виникнення нових музичних інструментів, звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки).

§  Назвіть електронні музичні інструменти? (Електрогітара, електроорган, синтезатор)

ІII. Мотивація учбової діяльності

     Слово учителя  Кожна людина, яка вміє чути, має особисті музичні уподобання. Музичні смаки людей дуже  різні, як різне життя, діяльність, характери людей. Здатність музики впливати на почуття людей  відмітили ще в давнину. Так грецький філософ давнини Аристотель казав: «Музика ушляхетнює душу». Світ музики справді безкрайній.   Дедалі помітнішим явищем стає захоплення музикою масових жанрів: джазом, рок і поп-музикою.

 (Слайд 5)

Сьогодні я пропоную вам провести на уроці віртуальну екскурсію країною під назвою «Джаз». Які витоки та особливості цієї музики? Ось про що ми сьогодні дізнаємося. А допоможуть нам провести екскурсію екскурсоводи-фахівці: історики, музикознавці. Також сподіваюсь на активну роботу учнівської аудиторії.

(Слайд 6-7)  Все в нашому житті має свій початок, свою історію. Джаз також не є винятком. Тож перша наша подорож в далеке минуле. На далекій периферії західної цивілізації, приховане від міського світу, протягом декількох століть відбувалося форму­вання своєрідного мистецтва, подібного якому не було в жодній іншій точці земної кулі. Музика, насильно вивезена невільниками з Африки, прижилася і виросла в Північній Америці, і породила невідомі раніше види, що отримали загальну назву «афро-американська музика», тобто джаз.

Музичний словничок (робота з підручником)

 Джаз –напрям у музиці, що виник на межі 19-20 століть у США як синтез африканської та європейської культур. Характерними рисами є імпровізація, підвищена емоційність, специфічний склад виконавців та інструментарію, використання різноманітних тембрових барв, звуконаслідування тощо.

Імпровізація- створення художнього твору (наприклад, музичного, поетичного, сценічного) в момент його виконання без попередньої підготовки. Музична імпровізація- історично найдавніший тип музикування.

(Слайд 8)  Джаз народився у Новому Орлеані на початку XX ст. Музиканти поєднували енергійні ритми африканських рабів із простими мелодіями і співзвуччями. Цей стиль дістав назву «новоорлеанський джаз», пізніше — «традиційний джаз». Передумовами виникнення джазу були духовні пісні «спірічуелси», пісні-скарги «блюзи» та регтайм.

(Слайд 9)

А докладніше про це розкажуть група екскурсоводів

Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими в групі (Слайд 10) 

Учень 1. Відірвані від батьківщини, розлучені з близькими, знемагаючи від непосильної праці, чорні невільники знаходили втіху в музиці. Новоспечені музиканти невпинно експериментували, вільно імпровізували, акомпануючи собі плесканням у долоні, стукотінням по порожніх ящиках, бочках — усьому, що було під руками, та співали сольні і хорові партії (соліст співає фразу, а хор йому відповідає). Така форма отримала назву «запитання-відповідь». Спів, як правило, супроводжувався танцем.

 Ритм африканської музики дуже складний, тому головну роль серед музичних інструментів відіграють ударні, передусім це барабани. Інструментів, що можуть вести мелодію, мало: це духові і струнні.

Учень 2. Менше ніж за сто років така музика перетворилася на популярну, самобутню і сповнену енергії музику. Її створювали здебільшого чорношкірі американські музиканти, музична обдарованість яких виявилася в дивному розмаїтті, свободі й разом із тим чіткості ритмів із характерною для джазу зміною акцентів із сильної долі на слабку («синкопами»), у талановитій імпровізації виконавців. Джаз став даром негрів Америці, а згодом — даром Америки світовому мистецтву.

 Але минали роки, і в пам'яті поколінь лишилися тільки стихійна жага музики, жага рухів під музику, почуття ритму, темперамент. На слух сприймалося те, що звучало навколо — музика білих. А ті співали переважно християнські релігійні гімни. І чорношкірі теж почали їх співати. Але співати по-своєму, вкладаючи в них весь свій біль, жагучу надію на краще життя. . Молитва негрів була незвичною. Співаючи, вони акомпанували собі ударами по стовбурам дерев, бляшанкам, плесканням в долоні, пританцьовували. Їм здавалося, що так Господь їх краще почує. Африканці вкладали всі свої почуття в таку молитву: гордість, надії на краще майбуття, глибоку віру в Бога, сум від неволі. Так поступово склався жанр афро-американських духовних пісень— спірічуелс.

 Поетичний зміст спірічуелсів пов'язаний із біблійними текстами, а також із повсякденним життям афро-американців. Спірічуелс виконують хором без інструментального супроводу, із плесканням у долоні й танцювальними рухами співаків.

Учитель. Послухайте негритянський спірічуелс «Молитва» у виконанні Бессі Сміт. Зверніть увагу на манеру виконання, на характер. (Слайд 11) 

До середини XIX століття ця музика наполегливо ховалася в глибині культури США. Якщо американцям і доводилося чути її, то вони не сприймали це як явище мистецтва. Лише в 70-х роках XIX століття негритянські спірічуелси, що несподівано з'явилися на концертних естрадах світу, пробудили в музичних колах усві­домлення того, що в середовищі чорних жителів США розвива­ється своєрідне мистецтво. Відмічене рідкісною й оригінальною красою, воно було в повній мірі доступне слухачам, вихованим на загальноприйнятих традиційних естетичних критеріях.

(Слайд 12)  Учень 3. У кінці XIX століття з'явилися й інші пісні —  меланхолійні пісні-скарги, пісні-протести. Їх стали називати блюзами. Блюзи — це пісні чорноробочих, бездомних, засуджених людей, вибитих із нормальної колії, відірваних від дому, сім'ї, друзів, релігійних спільнот. Спочатку був сільський блюз під губну гармоніку, гітару, банджо, потім з'явився класичний, або міський блюз у супроводі інструментальних ан­самблів.

Учитель. Особливістю блюзу є «блюзова нота». Її не можна записати на нотному стані чи виконати на музичному інструменті, бо вона знижена на ¼ тону, а наші інструменти настроєні на 1/5 тону. Послухаємо «Блюз Західної околиці» Луї Армстронга і спробуємо визначити, що додає ця нота блюзу і нам, слухачам. Спробуйте визначити й загальний характер твору та які інтонації використано – мовні чи вокальні.

Слухання «Блюз Західної околиці» (Слайд 13) 

Діти. «Блюзова нота» додає сум, тугу, душевного щему. Та загалом цей блюз бадьорий. Використано мовні інтонації.  

Учитель. Отже, негр не любить стогнати над своїми проблемами. Він співає, щоб звільнитися від цих страждань. Тому часто блюзи бадьорі за характером. Подумайте, а що в такому разі ріднить блюзи та українські жартівливі пісні.

Діти. Часто українські жартівливі пісні створені в мінорі. Хоча це й жарт.

Учитель. Дійсно, це ніби то сміх крізь сльози. Блюз прославили його видатні виконавці: Бессі Сміт, Луї Армстронг, Елла Фіцджеральд (демонструються портрети). (Слайд 14) 

Для мільйонів слухачів усього світу американський трубач, спі­вак і композитор Луї Армстронг став «королем джазу». Він під­няв сольну імпровізацію на таку висоту, як ніхто до нього цього не робив. Він казав: «Я і труба — одне ціле». 

   Учень 4.  Почуття мелодії у Армстронга було винятковим, і навряд чи хтось може пояснити, як зародився у нього цей дар і в чому полягав  його магічний вплив. Не знаючи нот, за якихось кілька місяців він так оволодів інструментом, що зміг очолити групу шкільних музикантів. Чотири роки по тому він вже був корнетістом в провідному джаз-бенді Нового Орлеана. Ще через чотири роки був визнаний кращим джазменом свого часу, а йому ж тоді ще не було й двадцяти трьох років. Луї багато гастролював, видав дві автобіографічні книги.  До двадцяти восьми років він вже зробив серію записів, які не тільки рішучим чином вплинули на розвиток джазу, а й увійшли в історію американської музики.

   Учитель. Послухайте фрагмент  у власному виконанні Луї «Відпусти мій народ» («Lets my people go»),  зверніть увагу на поєднання звучання труби у найвищому регістрі з низьким хриплуватим голосом Луї Армстронга.

(Слухання музики та аналіз твору)

       Учень 5. З 90-х років XIX ст. до періоду першої світової ві­йни (два десятиліття) тривала «епоха регтайму». Але цей короткий відрізок часу має значення для музики не лише в американському масштабі. З приходом регтайму відкрився новий шлях у мистецтво, що реалізувався в джазовій культурі наших днів.

Музичний словничок    (Слайд 15) 

Регтайм («рваний ритм») — стиль фортепіанної гри і пов'язаний із ним жанр. Він з'явився під впливом афро-американської музики, саме гри на банджо, а також пісень і танців менестрелів (бродячих музикантів). Піаніст правою рукою виконував вільну за ритмом мелодію, а лівою рівномірно чергував басові звуки й акорди. Роз­рив ритмічного малюнка, зміщення акцентів та інші зміни в ритмі мелодії на фоні чіткого акомпанементу і становлять головну осо­бливість регтайму.

Одна із вражаючих рис регтайму — його миттєве масове роз­повсюдження. В ті роки світ ще не знав ні радіо, ні магнітофона, ні телебачення. Проте буквально наступного дня після появи п'єси в стилі регтайму вона вже звучала в іншому місті країни. Пізніше ста­ли використовувати регтайм і в оркестровій музиці. Він став одним із попередників джазу.

Учитель. Послухайте «Регтайм» Скотта Джопліна і визначте особливості засобів музичної виразності, характер твору.

Слухання «Регтайму»

Учні. Рівномірний супровід, гостра мелодія, синкопи. Звучання близьке до ударних інструментів. Характер танцювальний. Це «легка» музика, бо створена для розваг.

Учитель. Дякую! Під звуки «Регтаймів» часто відбивали чечітку, приєднуючи «гру» на пральній дошці. Спробуємо і ми створити й виконати ритмічні імпровізації до «Регтайму» Джопліна. Використайте для цього власні долоні, ноги, олівці, парти, дитячі ударні інструменти.

(Повторне слухання «Регтайму» та створення ритмічного супроводу-імпровізації в джазовому стилі)

Учень 6. Негри дуже любили грати в оркестрах, але інструмен­ти дуже часто доводилося придумувати самим. Після закінчення громадянської війни (1861—1865) в США були розпущені духові оркестри військових частин. Інструменти потрапили до скупни­ків, де продавалися за безцінь. Звідти чорношкірі, нарешті, змогли отримати справжні музичні інструменти. Скрізь стали з'являтися негритянські духові оркестри. У вільний час люди збиралися і гра­ли для власного задоволення. Грали на весіллях, святах, похоро­нах. Темношкірі музиканти грали на слух, творили, спираючись на манери виконання спірічуелсу, блюзу, регтайму. В результаті перенесення негритянської вокальної музики і ритму в інструментальну сферу народилася нова оркестрова музика — джаз  (Новорлеанський джаз).

(Слайд 16-17)  Учень 7. Самим раннім джазовим стилем вважають музику ансамблів, до складу яких входили  труба-корнет, кларнет, тромбон і ритм-секція — банджо, контрабас (чи труба), ударні інструменти і пізніше фортепіано. Труба звичайно грала основну мелодію, лише злегка її варіюючи, кларнет віртуозно оспівував мелодію у верхньому регістрі, тромбон підкреслював гармонійні ноти і заповнював паузи.

Уперше  слово джаз з'явилося у 1913 р. в одній із газет Сан-Франциско, в 1915 увійшло у назву джазового оркестру Т. Брауна, що виступав у Чикаго, а у 1917 з'явилося на грамплатівці, записаної знаменитим Новоорлеанським оркестром Огiginal Dixieland  (Jаzz) Ваnd.

1920-ті роки стали часом бурхливого розквіту й повселюдного поширення класичного джазу, появи перших джазових грамплатівок, ці роки назвали «ерою джазу». Звуки негритянського джазу заполонили всі Сполучені Штати, а джазові музиканти і композитори, такі як Дюк Елінгтон, стали улюбленцями всієї країни.

Учень 8.  У кінці 20-х років стали модними танцювальні зали. Для цьо­го потрібні були великі музичні колективи. У дорогих ресторанах, готелях грали оркестри симфоджазу (концертний, танцювальний, концертно-академічний репертуар). У 30-х роках настав розквіт великих джазових оркестрів — біг-бендів (до 20-ти виконавців). Участь у біг-бендах різко підвищила майстерність музикантів, розвинула їхню творчу фантазію.

У 40-х роках найбільш популярними були біг-бенди Дюка Елінгтона. (Слайд 18-19 )

Учитель. Дякуємо нашому екскурсоводу! Послухаємо одну з композицій у виконанні джаз-оркестру Дюка Еллінгтона. Проаналізуйте інструментальний склад цього оркестру, бо він є традиційним для того часу.

Слухання композицій у виконанні джаз-оркестру Дюка Еллінгтона

Учні.  До складу оркестру входять труба, саксофон, піаніно, ударні інструменти.

Учитель. Такі оркестри успішно виступали на вуличних карнавалах в Новому Орлеані. В цьому місті по особливому складались стосунки між білими й чорними. Тут ніколи не виникало расової напруженості. Колективи чорношкірих музикантів грали в барах, ресторанах, танцювальних залах цього портового міста. Та в 1917 році США вступили в Першу світову війну і влада закрила портові розважальні заклади. В пошуках заробітків джазисти виїхали в інші міста США, а згодом і за межі країни. Так джаз розповсюдився по світу і згодом став американським національним мистецтвом. Тоді ж у 1917 році джаз вперше було записано на грамплатівку.

          Пік популярності джазу припав на 70-ті роки XX ст., коли його представники звернулися до музичних традицій різних народів, фольклору, що перетворило джазову музику на міжнарод­ну, світову. Народились і нові джазові стилі: гарячий, знервований бі-боп (модерн), холодний кул, жорсткий хард-боп, прогресив, модальний джаз, заснований на азійських інтонаціях. Відбулася інтеграція з іншими стилями, джаз-рок, симфоджаз. Зараз джаз вважається елітарним мистецтвом. Тобто, мистецтвом не для всіх.

Учитель. Ми провели екскурсію країною джазу. Тепер давайте спробуємо узагальнити: що ж таке джаз?

- Чи знали музичну грамоту джазисти? (Ні)

- Як же вони створювали музику? (По слуху)

- Чи потрібна для цього попередня підготовка? (Ні)

- Як називається таке виконання музики без попередньої підготовки? (Імпровізація)

Учитель. Отже, основою справжнього джазу є імпровізація. Ті музичні твори, що записані нотами важко назвати традиційним джазом.

- Що ми можемо сказати про ритмічні особливості джазової музики? (Вибагливий, гострий, пульсуючий ритм)

- Чи збігаються пульс мелодії та супроводу? (Ні)

Учитель. Такий ритмічний феномен називається свінг, який є наступною характеристикою стилю.

- Що додає суму, особливої туги блюзам? («Блюзові ноти»)

- Яким інтонаціям надають перевагу джазові виконавці? (Мовним)

V. Виконання пісні «Хуртовина» слова М. Сингаївського, музика М. Катричка (Слайд 20)

     (Слайд 21-22)   Дякуємо! І на завершення уроку послухаємо уривок з «Рапсодії в блюзових тонах» американського композитора Джорджа Гершвіна, який до того ж має українське коріння. Цей твір є прикладом симфоджазу. Визначте, що ж в цьому творі від джазу, а що від симфонічної музики? Конфліктують чи доповнюють ці стилі одне одного?

Діти. Від джазу: ритм, інтонації, манера виконання. Від симфонічної музики: склад оркестру, музична форма. Повне доповнення стилів.

Учитель. Спробуйте вдома поміркувати над наступним питанням: чи можливо виконати в джазовому стилі наші українські народні пісні і який результат ми отримаємо?

  VI. Підсумок уроку

Перевірка таблиці жанрів популярної музики.

VІI. Рефлексія.

        ♦    Чи можливо уявити життя без музики?

       ♦    Яке значення має музика у вашому житті?

  Учитель висловлює своє загальне відношення опираючись на свої спостереження за працею груп, робить зауваження, пропозиції, коментарі, побажання.